Колишній цегельний завод (нині - завод будівельних матеріалів)

          Історія. Підприємство засноване купцем Шльомою Гальперіним в 1899 р. і мало назву "Цегельний, кахельний і черепичний завод". У 1904 р. на заводі працювало 155 осіб, діяли дві гофманові печі, один прес для цегли і два для черепиці, виготовлялося до трьох мільйонів штук цегли на рік. У 1921 р. радянська влада завод націоналізувала і він одержав назву "Державний керамічний завод". Майже до початку 1930-х років це підприємство залишалося ледве не єдиним на все Поділля, котре мало механічне устаткування по виробництву цегли. У післявоєнні роки на заводі, що вже називався цегельно-черепичним, провели корінну реконструкцію: тут встановили нове обладнання, організували потокові лінії, побудували потужні випалювальні печі. Виробництво зросло майже в 4 рази і до 1962 р. досягло 43 млн. штук цегли за рік. На сьогодні підприємство має назву - ВАТ "Хмельницький завод будматеріалів", основною продукцією залишається цегла. До наших днів збереглися деякі будівлі (адміністративний корпус та ін.) старого заводу.

          Цікаві подробиці. Крім заводу Гальперіна, наприкінці ХІХ ст. у Проскурові працювали ще три цегельних заводи. Перше, що зробив Гальперін, аби подолати конкурентів, це безкоштовно надав свою цеглу одному з місцевих домобудівників, виставивши єдину умову - новопобудований будинок має бути без штукатурки, щоб усі бачили, "якої відмінної якості моя цегла". Рекламна акція вдалася на славу. В наступні роки завод ледве встигав задовольняв усі замовлення на продукцію, і як наслідок - з гальперінської цегли в Проскурові були побудовані більшість будинків початку XX ст. Разом із тим росли і доходи власника заводу.

          Єсюнін Сергій