|
САДИБА ВІДОМОГО ЮРИСТА У ШМИРКАХ |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Село Шмирки має давню історію. У XVI ст. воно входило до складу величезних володінь князів Острозьких. Але після згасання цього роду, села і міста, які належали йому, розійшлися до різних магнатів. Шмирки спочатку перебували в оренді шляхтичів Оранських, згодом - князя Ф.Любомирського, потім - дворян Вислоцьких... У 1875 році власником маєтку став Лохвицький. Олександр Лохвицький (1830-1884) був найвідомішим у Російській імперії юристом. Закінчивши Московський університет, він тривалий час викладав право в Ришельєвському і Олександрівськом ліцеях, займав відповідальні посади в установах міністерства юстиції, написав чимало книг з історії права і юриспруденції. У 1869 році залишив державну службу в чині, що відповідав генеральському, і став практикувати адвокатом у кримінальних справах. Адвокатська діяльність Лохвицького неодноразово викликала резонанс у суспільстві, обростаючи чутками і стаючи ледве не легендарною. Він брався за безнадійні справи і неодмінно вигравав судові процеси. Це викликало роздратування у вищих правлячих колах, і під їхнім тиском Московська рада присяжних змушена була прийняти постанову про виключення Лохвицкого з числа присяжних повіренних. Але ця постанова була скасована вищими судовими інстанціями. Стомлений судовими справами, Лохвицкий досить часто приїжджав на відпочинок у свій маєток у Шмирках. Тутешні краї були до вподоби відомому юристові, і він розпорядився спорудити садибу та закласти парк. Але передчасна смерть на 54-му році життя перервала починання Лохвицького. Незабаром вдова юриста продала Шмирки генералові Павлові Миколайовичу Кичу, що був на той час у відставці і займав посаду голови губернського комерційного суду. Генерал Кич завершив задумане колишнім хазяїном і побудував садибу в селі. Був споруджений добротний будинок поміщика, трохи пізніше - стайня і флігель. Фасади двох останніх будівель прикрасили колони, портики, балюстради, рельєфне ліплення, і тому їхній зовнішній вигляд виявився більш пишним, ніж будинок поміщика. Крім того, на території садиби був споруджений будинок економа й інші господарські будівлі, а також насаджений парк і упоряджені три ставки. Майже весь комплекс садиби кінця ХІХ ст. в Шмирках частково зберігся до наших днів, і дотепер активно використовується для потреб села. Так, у будинку поміщика у свій час була школа, потім поліклініка, а тепер - пошта, ощадкаса і т.п. Флігель займає контора колгоспу, у будинку стайні з 50-х років - сільський клуб і бібліотека. Приємно відзначити, що в Шмирках стародавні будинки зуміли зберегти майже в первозданному вигляді. А якщо комусь доведеться побувати в цьому селі, то радимо також відвідати дерев'яну Михайлівську церкву - закладена вона в 1754 році, а наступного ХІХ ст. перебудована. Сергій Єсюнін | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||