|
? в наш?й ?стор?? люди, пр?звища яких, нажаль, поки не потрапляють у енциклопедичн? видання та книги на кшталт "100 видатних особистостей". Але ?хн? ?мена заслуговують на в?чне життя, бо зробили т? люди ст?льки доброго, що це не може викликати поваги. Одне з таких ?мен - Григор?й Пантелеймонович Гладинюк, в?домий у минулому ки?вський купець, а саме головне - щедрий меценат.
СИН КР?ПАКА
Народився Григор?й у 1833 роц? у Базал?? (нин? - селище Теоф?польського району) в родин? кр?посного селянина Пантелеймона та Ксен?? Гладинюк?в. Пожиттева доля кр?пака чекала й на Григор?я, але селянська реформа 1861 року надала свободу 28-ми р?чному молодому чолов?ков?. Григор?й залишив Базал?ю та по?хав на зароб?тки до Ки?ва, де влаштувався до ресторану готелю "?вропейський". Спочатку був п?дсобним кухонним роб?тником, згодом - одним ?з повар?в, а з 1871 року отримав м?сце старшого повара. Остання посада мала вже бльш-менш гарну платню та дозволила Гладинюку за наступн? ш?сть рок?в накопичити певн?й кап?тал й почати мр?яти про в?дкриття власно? справи...
Н?КОЛИ НЕ П?ЗНО
Григор?ю йшов 44-й р?к, коли 17 травня 1877 року у газет? "Киевлянин" в?н прочитав: "Зда?ться в оренду новий будинок на роз? Хрещатика та Бесарабки, перший поверх - крамниця з п?двалом, другий та трет?й поверхи - п?д готель". Триповерховий будинок належав купчихи Христин? Марр. Об?знаний за роки роботи в готельному ресторан? з примудрощами готельного б?знесу, Григор?й вир?шив спробувати взяти в оренду будинок. Але, поки вагався, його випередив купець Шульц, який в?дкрив в орендованому будинку готель п?д назвою "Великий Нац?ональний". Проте, у того Шульца з б?знесом щось не заладилося, й в?н в?дмовля?ться в?д оренди. Одразу до Марр зверта?ться Гладинюк та п?дпису? угоду на оренду будинку й в?д 1 липня 1878 року готель переходить п?д його керування.
П?дпри?мницька д?яльн?сть нашого земляка була наст?льки усп?шною, що дозволила йому вже через п'ять рок?в придбати велику д?лянку земл? у центр? м?ста - на вул.Фундукле?вськ?й (нин? - Б.Хмельницького) та до 1892 року побудувати на ньому великий триповерховий власний готель. Новий готель "Гладинюк" за короткий час став одним ?з найкращих у Ки?в?. Так, у 1909 роц? в?н входив до четв?рки найпрестижн?ших готел?в м?ста. Якщо врахувати, що в Ки?в? на той час було 84 готел?, погодьтесь, показник пристойний.
З ЛЮБОВ'Ю ДО БАЗАЛ??
Затвердившись серед ки?вських багат??в, ставши купцем 1-? г?льд??, Григор?й Гладинюк не забув про р?дне м?стечко Базал?ю. Пам'ятаючи про злиденне життя багатьох земляк?в, в?н вир?шив ?м допомагати чим може. У 1898 роц? в?н купив у власника Базал?йського ма?тку графа Антона Ледоховського 2 десятини 480 кв. саженн? земл? та побудував комплекс с?льсько? л?карн?. Витративши на буд?вництво 47 тис. рубл?в та забезпечив л?карню кап?талом на утримання, Гладинюк передав ?? як дар у користування громади м?стечка.
У 1905 року Григор?й Пантелеймонович вир?шив створити в Базал?? рем?сниче училище аграрного напрямку. В?к та стан здоров'я змушували його посп?шати, але граф Ледоховський не дав згоди на продажу д?лянки земл? у м?стечку для училищних буд?вель та досл?дно-учбового поля. Як т?льки не намагався Гладинюк вплинути на графа - й грош? пропонував, й намагався обм?няти на ?нш? земл?, й через правлячи кола вплинути, - все марно. Отут, як раз можна пор?вняти двох багатих людей. Один - кр?пак у минулому та благод?йник у тепер?шн?й час. Другий - шляхетний граф та непутня особа. Кр?м великого ма?тку в Базал??, в?н мав ще чимало земель на Волин?. Але, граф в?в розгульне життя та особливо не переймався благоустро?м сво?х с?л, а тим б?льш станом селян. Ймов?рно Ледоховського "зачепило", що п?сля в?дкриття у Базал?? л?карн?, народ став просто обожнювати Гладинюка. А той ще й училище вир?шив побудувати.
ВС? КОШТИ НА БЛАГОД?ЯЛЬН?СТЬ
Проте, не лише р?дною Базал??ю обмежувалась благод?йна д?яльн?сть купця Гладинюка. Багато добрих справ зробив в?н у Ки?в?. В?д 1899 року купець був активним д?ячем Оп?кунства про сл?пих, в?д 1902 року - одним з оп?кун?в 4-? г?мназ??. У 1910 роц? Гладинюк в?ддав одну з? сво?х ки?вських садиб варт?стю 30 тисяч рубл?в та додав до цього ще 70 тисяч гот?вкою для влаштування л?карн? для хрон?чних хворих. 23 кв?тня 1911 року л?карня була урочисто в?дкрита та отримала ?м'я благод?йника. Неподал?к в?д л?карн? на кошти Гладинюка була влаштована станц?я "Крапля молока", де вс?м бажаючим матерям надавалась консультативна допомога, а ?х д?тям до двох рок?в - молоко. На утримання ц??? станц?? щом?сяця витрачалось по 500 рубл?в...
Григор?й Пантелеймонович помер 7 серпня 1911 року, перебуваючи на л?куванн? в П'ятигорську, - в?н страждав астмою. Т?ло пок?йного привезли до Ки?ва й поховали на Байковому цвинтар?.
К тому часу його дружина та син Володимир померли. Усе сво? багатство, а це 400 тисяч гот?вкою, готель варт?стю 500 тисяч, ?нш? земл? та будинки, Гладинюк запов?в на благод?йн? справи: 7 тисяч роб?тнич?й л?карн?, по 3 тисяч? - училищу сл?пих ? Товариству медично? допомоги. Не забув купець про Базал?ю - по 3 тисяч? поступило двом церквам м?стечка, й 20 тисяч запов?в на влаштування рем?сничого училища (в?н все-таки в?рив, що Ледоховський поступиться). Але основн? кошти - майже 700 тисяч рубл?в (!) Григор?й Пантелеймонович запов?в на влаштування та дов?чне утримання притулка для д?тей в Ки?в?. Багато це, чи н?? Тод? к?лограм м'яса коштував 25 коп?йок, а буханка хл?бу - п'ятак. От, й рахуйте.
Буд?вництво притулку Гладинюка було завершено у 1915 роц?. Але, св?това та громадянська в?йни не дали можливост? вт?лити в життя запов?т купця. В буд?вл? притулку спочатку перебував в?йськовий шпиталь, а в радянськ? часи (?з 1920-х рок?в) був розм?щений ?нститут цукрового буряка. Сотн? тисяч рубл?в, що були на спец?альному рахунков? в банку, - нац?онал?зован? та використан? за не призначенням.
НАША ПАМ'ЯТЬ ПРО ДОБРО
За радянських час?в ?м'я Гладинюка було фактично викреслене з ?стор?? як Ки?ва, так й Базал??. Ще б пак, в?н же купець-багат?й, тобто "експлуататор". Для ново? влади було не важливо те, що вс? сво? грош? в?н витратив на благо звичайного народу. Б?льше того, в 1930-х роках п?д час "благоустрою Байкового цвинтаря" знесли пам'ятник на могил? купця, а у 1967 роц? на тому м?сц? поховали письменника Павла Тичину...
Але, все-таки, пам'ять про мецената збереглася в душах його односельц?в. Л?карня, що в?н побудував у Базал??, продовжувала працювати й у радянськ? часи, а батьки сво?м д?тям тишко розпов?дали, хто й коли ?? побудував. Сьогодн? старе покол?ння ще пам'ята? про добр? справи Григор?я Гладинюка. Так, багато ц?кавого про купця розпов?ли мен? Над?я Степан?вна та В?ктор В?кторович Гуцали, - як в?н будував л?карню, як при?здив на ?? в?дкриття, як для вс?х сво?х родич?в придбав ? подарував землю у сус?дньому сел? ?лизаветпол?.
Але, пройдуть роки, виросте нове покол?ння базал?йц?в, й навряд чи воно зможе дати в?дпов?дь на питання - хто такий був Григор?й Гладинюк, якщо не потурбуватися сьогодн?. В останн? роки в прим?щенн? л?карн? д?? районний ?нтернат для громадян похилого в?ку та ?нвал?д?в, так чому би не встановити на його головному корпус? мемор?альну дошку та назвати ?нтернат на честь благод?йника?. Або, чому би не перейменувати центральну вулицю Базал??, яка до сьогодн? носить ?м'я Лен?на, на вулицю Гладинюка? Думаю, районн?й та селищн?й влад? такий крок п?д силу. Це була би не лише г?дна пам'ять земляков?-меценатов?, а й приклад п?дростаючому покол?нню, що добр? справи не забуваються.
Опубл?ковано у: "?-Под?лля" в?д 26.04.2007
|