|
Сергій Єсюнін (м. Хмельницький) |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Хмельницький - один із давніх населених пунктів нашого краю, який веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці. Коли засновано місто, не відомо, а от, що стосується найдавнішої згадки, то вона відноситься до першої половини ХV ст. Ще на початку 60-х років XIX ст. краєзнавець М. Орловський, який присвятив Проскурову історико-краєзнавчий нарис [1, с.181-187], стверджував, що заснування поселення відноситься до ХIII-ХІV ст., коли Поділля зазнавало частих нападів з боку татар і вимагало зведення надійних оборонних форпостів. Проте автор не вказав писемних документів, які б підтверджували існування Плоскирова у вказаний час. М. Орловський констатував також, що Плоскирів існував і на початку XV ст. На його думку, ще у 1432 та 1433 рр. частиною Поділля, в тому числі й Плоскировим, володів литовський князь Свидригайло. В даному випадку він посилався на історію Литви, написану Альбертом Кояловичем у XIX ст. [1, с.182]. Польський історик О. Яблоновський [2, S.66] запевняв, що на історичній арені Поділля Плоскирів з'явився за часів правління короля Владислава ІV Варненчика (1434-1444 рр.) і продовжував функціонувати за його наступника - Казимира Ягейлончика. Таку ж саму тезу підтримав київський історик ХІХ ст., професор М. Владимирский-Буданов, подавши Плоскирів у переліку населених пунктів, які у ХV ст. були пожалувані польськими королями тим чи іншим землевласникам. М. Владимирский-Буданов зазначає, що на Плоскирів існували привілеї від королів Владислава ІV та Казимира Ягейлончика [3, с.138]. М. Грушевський, досліджуючи історію Барського староства ХV-ХVIII ст., стверджував, що Плоскирів у писемних документах виступав і на початку 60-х рр. XV ст. Посилаючись на конкретні документи (ревізьку книгу 1564 р.), історик зазначав, що поселення у 1464 р. було передане у "держання" іншому із збереженням стації [4, с.27]. На превеликий жаль, М. Грушевський не передав прізвищ власників поселення. Проте, не зважаючи на ці дослідження, із кінця ХІХ ст. в історіографії затвердилася думка, згідно з якою найдавніша писемна згадка про Плоскирів відноситься до 1493 р., коли поселення було занесене до реєстру димів Подільського воєводства [5, с.339]. Цю дату, як найдавнішу із відомих, називав у описі Проскурова в 1901 р. також краєзнавець Є. Сіцінський [6, с.847]. Від того часу в усіх виданнях, що висвітлювали історію міста, 1493 рік почав фігуріювати як найдавніша писемна згадка. З приводу цієї дати у Хмельницькому святкували навіть у 1993 р. 500-річний ювілей. Однак, на початку 90-х рр. XX ст. професор Кам'янець-Подільського державного університету М. Петров, вивчаючи історію міст і містечок Поділля, знову звернув увагу на те, що Плоскирів виступає у писемних документах дещо раніше [7]. З'ясувалося, що його версія виявилася слушною, а підтвердженням тому стали документи, що зберігаються у Варшавському архіві давніх актів. Їх виявив, працюючи над темою своєї дисертації, історик В. Михайловський (м. Київ) [8, с.229]. Зокрема, в архівних документах є свідчення про Плоскирів, пов'язані з 1431 роком, що стало найдавнішою писемною згадкою. У 2004 р. ці свідчення, та інші згадки про Плоскирів XV ст. були надруковані у книзі краєзнавця С. Єсюніна "Місто Хмельницький: історія, події, факти" [9, с.17-18] та праці В. Михайловського [10, с.771-772]. Таким чином, у Варшавському архіві давніх актів зберігається збірка урядових документів так званої Метрики Литовської, яка складається з чисельних державних актів, рішень судів, привілеїв, угод, постанов Великого князівства Литовського та Речі Посполитої ХV-ХVІІІ ст. Серед тих документів є збірки привілеїв на володіння землями у Подільському воєводстві, а саме "Книга ревізій листів", на сторінках якої послідовно йдуть чотири записи, що стосуються Плоскирівців (Плоскирова). Перший із записів відтворює привілей польського короля Владислава ІІ Ягайла 1431 року. Запис зроблений на латині та має наступний зміст: "Владислав король Полощі. Записує суму 100 гривень монети польської лічби шляхетному Янові Чанстуловському на селах Голисин та Плоскирівці, що на річці Бог у Летичівському повіті Подільській землі. Цей Ян та його законні нащадки мають тримати їх, і цей же Ян має особисто проживати у Подільській землі і захищати її особисто і з власними людьми. Надано у Сопоті, у другий день після свята святої Аполонії 1431 року." [11, K. 200-200 v.] При яких обставинах з'явився королівський привілей? Для відповіді на це питання, слід згадати, якою була ситуація на теренах Поділля на початку XV ст. Від 1411 р. за подільські землі розгортається жорстока політична та збройна боротьба між литовськими князями та польським королівством. Місцеві землевласники спочатку зайняли вичікувальну позицію, не намагаючись відкрито підтримувати ані тих, ані інших. Розв'язка настала у листопаді 1430 р., коли пропольські налаштована шляхта організувала у Кам'янці таємну змову і польський гарнізон зайняв місцевий замок. Незабаром, "змовники" захопили Смотрич, Скалу, Червоноград. Таким чином, частина Поділля, включаючи й Побужжя, перейшла у володіння Корони. Польський король Владислава ІІ Ягайло, бажаючи закріпитись на нових землях, тут же роздає їх вірній шляхті на правах посесії (тобто оренди), записуючи на кожне володіння певну суму, яку шляхтич повинен був вносити до скарбниці [12, с.5-9]. Отож, не дивно, що у Варшавському архіві, 1431 роком датується ще чимало королівських "пожалувань" вірній шляхті на подільських землях. Серед 38 населених пунктів Поділля, що король віддав у володіння саме того року, згадується й село (villa) під назвою Плоскирівці (Ploskirowcze) [8, с.226-229]. У наступні роки XV століття знаходимо ще три згадки (1461, 1464, 1470 рр.) про це поселення, яке вже здебільше має написання як Плоскирів [9, с.17]. Таке подвійне написання назви не повинно викликати жодних сумнівів. По-перше, подібні факти в документах тих років трапляються досить часто, по-друге, у більшості згадок існує чітка локалізація Плоскирова (Плоскировець) на річці Бог (Буг), по-третє, ще більшу впевненість надає одночасна згадка разом із Плоскирівцями села Голисин (нині приміського села Олешин), які протягом XV - XVI ст. постійно складали єдину "королевщизну" та разом фігурують майже у всіх документах. Додамо, що копії вище наведеного документа зберігаються нині у фондах Хмельницького обласного краєзнавчого музею [13, с.1-2.]. Одночасно стали з'являтися інші праці з давньої історії міста Хмельницького, яка до цього часу залишалася малодослідженою. Найбільш ґрунтовною стала праця професора М. Петрова та його дипломника О. Яков'юка [14, с.419], що була озвучена на ХІ Подільській історико-краєзнавчій конференції у листопаді 2004 році. На тій же конференції С. Єсюніним була зроблена доповідь стосовно нових досліджень історії м. Хмельницького [15, с.431]. Таким чином, праці істориків ХІХ ст. та дослідників сучасності дозволили виявити нові писемні свідчення з давньої історії міста Хмельницького та надають можливість святкувати у 2006 р. 575-ту річницю від найдавнішої згадки. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Орловський М. Историческое описание уездного г.Проскурова Подольской губернии. //Подольские Епархиальные Ведомости, 1863.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||