|
Сергій Єсюнін (м. Хмельницький) |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Маловідомою сторінкою історії нашого краю залишається військова історія та пов'язані з нею моменти. От, наприклад, звертав хто-небудь увагу, що храм Андрія Первозванного у Хмельницькому та у Старокостянтинові - як близнюки? Й тому є просте пояснення - обидва храми побудовані на початку ХХ століття як полкові церкви, й як уподобає військовим - за встановленим зразком.
За єдиним зразком У 1900 році Військовий Міністр Куропаткiн склав на Імператорське ім'я доповідь по поліпшенню побуту нижніх чинів, у якому, між іншим, писав, що "потрібним винайти кошти для будівництва храмів при всіх військових частинах, а також для розширення існуючих військових храмів, для чого необхідно розробити тип військової церкви, хоча би барачної системи, але місткий і недорогий..." На цій доповідній Його Імператорська Величність зробив напис: "Дай Боже незабаром задовольнити релігійні нестатки військ, що Я вважаю справою у високому ступені важливою. 23 січня 1900 року". Отже, по Найвищому повелінню від 23 січня 1900 року при Головному Штабі була створена особлива комісія під головуванням члена Військової Ради, графа Татищева, при участі Протопресвітера військового і морського духівництва і представників від Головного Штабу та Головного Інженерного Управління, для обговорення питань, що стосуються задоволення релігійних потреб військ і для підняття їхнього релігійно-морального виховання. Комісія закінчила розробку цих питань та виробила особливий тип зразкової військової церкви, як зазначалось у постанові "зразкової не по розкоші й оздобленню, а по місткості й економічності спорудження". План типового храму, який мав вартість 44 тисячі рублів та міг вмістити до 500 людей, був представлений на розгляд Імператора й удостоївся Найвищого схвалення. А вже через пару років їх почали будувати у місцях розташування найбільших полків Російської імперії. У 1904 - 1914 роках були споруджені типові храми у Проскурові, Жмеринці, Старокостянтинові, Волочиську, Могилів-Подільському та інших містах.
Проскурівський храм Діяла церква Бєлгородського полку до 1920 року. З перших років радянської влади храм стали використовувати як спортивний зал дивізії Червоного козацтва, який зайняв Дубівське військове містечко замість бєлгородців. Храми в Червоній армії були не потрібні, бо моральним вихованням солдат займались вже не священики, а комісари-політпрацівники. Минули роки радянські, й у 1991 році було відновлено богослужіння у православному полковому храмі. Проте, освячений він був вже на честь Андрія Первозванного.
Старокостянтинівський храм Отже, полковий храм споруджений за розробленим типовим зразком, освячений 21 лютого 1909 року. Він мав чимало святих реліквій, зокрема: ікону Вознесіння Господня, прикрашену штучними каменями (близько 200) та образ Почаївської Божої Матері, у срібно-позолоченій ризі. Цей давній образ, якому понад півтора століття подарований полку в 1899 році колишнім полковим священиком Дамианом Борщем. Цей священик був легендарною та поважною людиною в Азовського полку. Так, під час Севастопольської оборони протоієрей отець Дамиан Борщ виявив себе видатним пастирем. Кожного дня, під градом куль і артилерійських снарядів, на самому полі бою, він причащав умираючих, забуваючи про свою безпеку. Отець Дамиан перев'язував рани солдатам, піднімав ноші і допомагав санітарам нести поранених з полю бою навіть тоді, коли був сам контужений і поранений. Працюючи під час битви на перев'язці поранених і напутті Св. Таємницями умираючих, він розривав на собі рясу й підрясник і навіть сорочку, щоб тільки зупинити кров й утішити біль і страждання героїв... Військових храмів минулих століть збереглося в Україні не так й вже багато, й тим більш приємно, що такі є на Поділлі. Проте, як виявилося, вони навіть не перебувають під державною охороною навіть на місцевому рівні. Чому, питання відкрите. Опубліковано у: "Є-Поділля" від 27.09.2007 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||